Древослів

Словник Української Мови

скрипучість

[skrɪput͡ʃistʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Абстрактний іменник, що позначає властивість предмета або явища видавати скрипучі звуки; скрипіння.

  2. Переносно — надмірна формальність, сухість, негнучкість у поведінці, діях або відносинах; педантичність.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. скрипучість, р. скрипучості, д. скрипучості, з. скрипучість, о. скрипучістю, м. скрипучості, к. скрипучосте

Більше записів