прокура

[prokurɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (історичне) Назва одного з органів державної влади в Українській Народній Республіці (УНР), що виконував функції загального нагляду за законністю та слідства, аналогічні сучасній прокуратурі.

  2. (заст., рідко) Дія за значенням дієслова «прокурати»; пильне спостереження, нагляд, опіка.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. прокура, р. прокури, д. прокурі, з. прокуру, о. прокурою, м. прокурі, к. прокуро

Більше записів