Древослів

Словник Української Мови

скрипель

[skrɪpɛlʲ] Іменник

Буква:С

Значення

Музичний інструмент, що належить до групи смичкових, з корпусом овальної форми та трьома струнами, поширений у гуцульському регіоні; різновид народної скрипки.
Рідкісне прізвище або прізвисько, що може вказувати на зайняття музиканта-скрипаля.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. скрипель, р. скрипелю, д. скрипелеві, з. скрипель, о. скрипелем, м. скрипелеві, к. скрипелю

Походження слова (Етимологія)

Скрипель — це народна назва деяких видів грибів-трутовиків, які ростуть на деревах. Ці гриби називають так тому, що при відламуванні від стовбура вони видають скрип. Слово походить від дієслова «скрипіти» і є спільним для багатьох слов’янських мов, зокрема польської, де «skrzypuch» означає «губки».

Споріднені слова:, ,

Більше записів