струна

[strunɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Тонкий, гнучкий, зазвичай металевий або жильний шнур, що натягується на музичних інструментах (наприклад, скрипці, гітарі, бандурі) і видає звук певної висоти при вібрації, збудженій щипком, ударом або веденням смичка.

  2. Деталь деяких механізмів, спортивнихснарядів тощо, що має вигляд туго натягнутого тонкого шнура, троса або дроту (наприклад, струна в спусковому механізмі арбалета, струна тенісної ракетки).

  3. Переносно: тонка, довга, лінійна частина чого-небудь, що нагадує за формою музичну струну (наприклад, струни дощу, світлові струни).

  4. Переносно, часто у множині: внутрішній, душевний або чуттєвий світ людини, її почуття, переживання, які можуть бути порушені, задіяті чимось (наприклад, торкнутися ніжних струн душі).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. струна, р. струни, д. струні, з. струну, о. струною, м. струні, к. струно

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘струна’ походить від праслов’янського *struna, що споріднене з литовським strūnà (‘жила, м’яз’) та латинським struēs (‘купа, ряд’). Спочатку означало ‘натягнута нитка, жила’, а згодом набуло значення ‘музична струна’. Це слово пов’язане з уявленням про щось натягнуте, пружне, що вібрує.
Споріднені слова:жила, тятива, канат

Більше записів