Словник Української Мови
Буква
1. Властивість людини, що проявляється у відвертості, правдивості, відсутності лицемірства та прихованості; відкритість, прямота.
2. Почуття, що виражає справжню, глибоку прихильність, сердечність, теплоту та доброзичливість.
3. Заст. Справжність, істинність, необлудність (у значенні відповідності дійсності).
Тоді найвищий тон бере в оркестрі ранок, коли в таріль землі тарелем сонця гримне 14 квітня 1936 Перше ліричне інтермеццо Барвінкова щирість Кохай мене звичайно й просто, так, як кохають всі дівчата. Коли проходиш білим мостом, зоря в твоє волосся вп’ята. — Невідомий автор, “Zieliena Ievanghieliia Boghdan Ighor”
Цюй Юань, ліриці якого притаманні витонченість та щирість почуттів, народився у IV ст. до н. е. в царстві Чу. — Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Давно б для мене світло дня не сяло, Коли б не дружня щирість Блефускý». 28.07.1934 Lucroza Hoi Triakonta О. Ф. Бургардтові А кругом пустка, як гудина, як гич… Ви пам’ятаєте: в дні тридцяти тиранів Була та сама навісна пора: Безмовний Пнікс, безлюдна Агорá І безголосся суду і пританів. — Бажан Микола, “Карби (зібрка)”