1. Властивість людини, що проявляється у щирості, відвертості, відсутності лукавства або прихованих намірів у спілкуванні та вчинках; прямодушність, щирість.
2. (заст.) Проста, невитончена, але щира і глибока побожність, набожність.
простосердя
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |