1. (у міфології) У давньоукраїнській та загальнослов’янській міфології — втілення священного світу, всесвіту, космосу; символічне зображення структури світу у вигляді дерева (світового дерева), часто з солярними знаками.
2. (у фольклорі) Поетичний образ-символ, що позначає рідну землю, батьківщину, весь український народ і його духовний простір; вживається в піснях, думах, поезії.
3. (історично) Назва давнього слов’янського поселення або місцевості (топонім), що зустрічається в літописах та археологічних джерелах.