севіт

[sɛʋit] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (у міфології) У давньоукраїнській та загальнослов’янській міфології — втілення священного світу, всесвіту, космосу; символічне зображення структури світу у вигляді дерева (світового дерева), часто з солярними знаками.

  2. (у фольклорі) Поетичний образ-символ, що позначає рідну землю, батьківщину, весь український народ і його духовний простір; вживається в піснях, думах, поезії.

  3. (історично) Назва давнього слов’янського поселення або місцевості (топонім), що зустрічається в літописах та археологічних джерелах.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. севіти, р. севіт, д. севітам, з. севіти, о. севітами, м. севітах, к. севіти

Більше записів