1. Властивість або стан, за якого об’єкт має форму, схожу на тонку пластину, плитку або пласт; подібність до плоскої пластини.
2. У біології (зоології, анатомії) — будова органу, тканини або частини тіла, що характеризується сплощеною, плоскою формою, нагадує пластину (наприклад, пластинкоподібність тіла у деяких риб або червів).