граб

Приклад 1:
Зрос­том со­бi не­ве­лич­ка: хоч у яку ха­ту ввiй­де, то го­ло­вою сте­лi дос­та­не; су­ха та ци­ба­та; на го­ло­вi во­лос­ся, як на ку­же­лi вов­на, а ко­ли роз­зя­вить рот, так i ло­па­та улi­зе; нi­со­чок, як у ряб­ця; а як ди­виться з Ко­но­то­па очи­ця­ми, так од­ним у Київ, а дру­гим у Бi­ла­го­род, та й тi мов сме­та­ною за­лiп­ле­нi; а лич­ком бi­ленька, як чу­мацька со­роч­ка, та ще к то­му мов граб­ля­ми уся твар її под­ря­па­на. От з та­кою-то кра­сою дi­ву­ва­ла во­на, дi­ву­ва­ла; перш жа­да­ла по­по­ви­чiв, да­лi спус­ти­ла на пи­са­рiв з ра­ту­шi, за­ба­жа­ла опiс­ля вже i хлi­бо­ро­ба, так ба!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 2:
Тогда-то богочтеніе преврати-лося в яд, в раздоры — в суевѣріе и лицемѣріе, правленіе — в мучительство, судейство — в хищеніе, воинство — в граб-леніе, а науки — в орудіе злобы. Сим образом, воинствуя противу Минервы, здѣлали себѣ защитницу свою враждебною, а республику погибельною.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Вже робітники повирубували з «участка» чіпкі товстезні ліани-сасапарілі, часом з руку завтовшки, що непроглядно були поперепліталися поміж столітніми каштанами та волоськими горіхами, і генерал з генеральшею мали тепер доглядати, як вони вирубують на «участку» ще й карабіч (такий дрібний граб) та викорчовують ще й оту густу й колючкувату кущову поросль, яку тут, на Кавказі, звуть держидеревом і яку професор з Аполлоном (вони любили ботаніку) закваліфікували як paliurus aculeatus. Це дерево — з листям, наче в білої акації, а з кущовим гіллям — як у жовтої акації; тільки ж воно ще густіше й далеко колючіше од білої акації, а вкорінюється в ґрунт гірше, ніж яка дереза.
— Тютюнник Григорій, “Вир”