сербо-хорватський

Значення

1. Стосується до сербо-хорватської мови — південнослов’янської мови, що існувала як поліцентрична стандартна мова та об’єднувала основні діалектні варіанти (штокавський, чакавський, кайкавський), якою розмовляли в соціалістичній Югославії, а після її розпаду на її основі сформувалися окремі стандартні мови: сербська, хорватська, боснійська та чорногорська.

2. Пов’язаний із спільною культурою, літературою або історичною спадщиною сербського та хорватського народів періоду їхнього об’єднання в рамках Югославії.

Правопис та відмінювання