1. Стосується до сербохорватської мови — поліцентричної стандартизованої мови, яка історично об’єднувала сербський, хорватський, боснійський та чорногорський варіанти, що використовувалися на території колишньої Югославії.
2. Пов’язаний із спільною літературною, культурною чи мовною традицією сербів і хорватів, що розвивалася в XIX–XX століттях.
3. Належний або властивий сербам і хорватам як єдиній або спорідненій етнолінгвістичній спільноті.