празький

Приклад 1:
Забувалося і те, що омріяна Європа великою мірою давно вже фантом, міф, ілюзія, і те, що вона не тільки і не стільки: августіший і блаженніший Франціско Аквінат, блудливий барон Аін-Кавель Б’ігоп maiden, міс Ван дер корбюзяк, Гайль Юлій Гайдеґергадамергантенбайн, далі тангі Далі дада дюшан, Еліотелюар рогоносий есквайр, фасбін дер клєЄ, жлобина Женесартр, празький цвіркунець Юрасик Замза, И, Бретон Мондріанович Іонеско, Кокто Їонескович Тцара, Йонеско Мрожекович Беккет, кічуватий кітсик Кляйнст, Павнд Лоуренсович Лелюш, дуінізований корнет Мальте Марія Бріґґе, садистуватий Нахер де Мазох, золотоволоска Меріт фон Оппен-Гайм, раблезіанець Пантаґрюа Ґарґантюєль, варгінальний Рихард Онеггерсаті, сафовита sophisticated lady Стайн, богомольний і цинічний Тарас Григорович Ніцше, упертий антисеміот Умберто Феко, його величність Франц-Йосиф Швейк, хвалько Хвеліні мастроян, Целяни, Шульци, Циммермани, весь список Шиндлера, Арнольд Павлович Черчіль, штокгаузнутий Шенберг, Ще хтось один на букву Щ, для різноманітності гіповий Юрайя Гіп, скажімо, і насамкінець юнга Фром-Фройд Ясперс — увесь кагал. Якось не бралося до уваги, попросту було непопулярно зважати на те, що теперішній досвід Європи — це передовсім досвід двох світових воєн.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”

Приклад 2:
[252] Цей епізод Шевченко запозичив зі статті Спиридона Палаузова (1818—1872) «Иоанн Гус и его последователи», надрукованої в журналі «Москвитянин» за 1845 р. Палаузов писав, нібито один з послідовників Гуса Єронім Празький попрохав якусь жінку сумнівної поведінки почепити собі на шию папську індульгенцію, а потім у супроводі чималої юрби водив її вулицями Праги. [253] Розпусність римського духовенства, зокрема й пап, — один із провідних мотивів української полемічної літератури зламу XVI— XVII ст.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”