самозбалансованість

1. Властивість системи, механізму або процесу автоматично підтримувати власну рівновагу, стабільний стан або оптимальні параметри функціонування без зовнішнього втручання.

2. Здатність людини до внутрішньої психологічної рівноваги, саморегуляції емоційного стану та поведінки, що дозволяє зберігати стійкість і адекватність у стресових ситуаціях.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |