самозастосовний
[sɑmozɑstosoʋnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(у логіці та математиці) Такий, що може бути застосований до самого себе; властивість функції, оператора або поняття, коли воно може виступати як власний аргумент.
-
(у лінгвістиці) Таке, що стосується самого себе; слово або вислів, які описують власні властивості або можуть бути віднесені до самих себе (наприклад, слово “короткий” є самозастосовним, якщо воно дійсно коротке).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самозастосовний, р. самозастосовного, д. самозастосовному, з. самозастосовного, о. самозастосовним, м. самозастосовнім