Значення
-
Стан людини, яка перебуває поодинці, позбавлена спілкування з іншими людьми або стійких емоційних зв’язків; почуття сумної ізольованості, відчуженості від оточення.
-
Відсутність родини, близьких людей або друзів; бездружнє, усамітнене життя.
-
Переносно: відокремленість, ізольованість певного явища, факту або ідеї від інших; унікальність, неповторність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самотність, р. самотності, д. самотності, з. самотність, о. самотністю, м. самотності, к. самотносте