Значення
-
Відчуття самотності, ізольованості від інших людей; стан душі, коли людина перебуває наодинці з собою або відчуває себе покинутою, відокремленою від світу.
-
Усамітнене, віддалене від людського житла місце; глушина, пустка.
-
Заст. Стан того, хто живе окремо, самітно; самітність, усамітнення як спосіб життя.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самота, р. самоти, д. самоті, з. самоту, о. самотою, м. самоті, к. самото