самота

1. Відчуття самотності, ізольованості від інших людей; стан душі, коли людина перебуває наодинці з собою або відчуває себе покинутою, відокремленою від світу.

2. Усамітнене, віддалене від людського житла місце; глушина, пустка.

3. Заст. Стан того, хто живе окремо, самітно; самітність, усамітнення як спосіб життя.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |