самотвердіючий

[sɑmotʋɛrdijut͡ʃɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

самотвердіючий (термін, особливо в хімії та матеріалознавстві) — такий, що здатний затверджувати, переходити з рідкого або пластичного стану в твердий без додавання спеціальних реагентів, каталізаторів або зовнішніх впливів, лише під дією повітря, світла або внаслідок внутрішніх фізико-хімічних процесів.
самотвердіючий (у техніці) — що стосується матеріалів (наприклад, сумішей, смол, композитів), які полімеризуються або набувають кінцевої міцності в природних умовах без застосування додаткового тепла чи спеціального обладнання.

Граматичні форми:

н. самотвердіючий, р. самотвердіючого, д. самотвердіючому, з. самотвердіючого, о. самотвердіючим, м. самотвердіючім