самоспряженість

[sɑmosprjɑʒɛnistʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Властивість оператора в гільбертовому просторі, яка полягає в тому, що він збігається зі своїм спряженим оператором; симетричність оператора.

  2. Властивість матриці, яка полягає в тому, що вона збігається зі своєю ермітово спряженою (транспонованою та комплексно спряженою).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самоспряженість, р. самоспряженості, д. самоспряженості, з. самоспряженість, о. самоспряженістю, м. самоспряженості, к. самоспряженосте

Більше записів