1. (у математиці, зокрема в лінійній алгебрі та функціональному аналізі) Властивість лінійного оператора, що збігається зі своїм спряженим (ермітово спряженим); оператор, для якого виконується рівність A = A*, де A* — оператор, спряжений до A.
2. (у квантовій механіці) Властивість фізичних величин (спостережуваних), яким відповідають самоспряжені оператори, що забезпечує дійсність їхніх власних значень.