Значення
-
(у математиці, зокрема в лінійній алгебрі та функціональному аналізі) Властивість лінійного оператора, що збігається зі своїм спряженим (ермітово спряженим); оператор, для якого виконується рівність A = A*, де A* — оператор, спряжений до A.
-
(у квантовій механіці) Властивість фізичних величин (спостережуваних), яким відповідають самоспряжені оператори, що забезпечує дійсність їхніх власних значень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоспряження, р. самоспряження, д. самоспряженню, з. самоспряження, о. самоспряженням, м. самоспряженні, к. самоспряження