1. (фіз.) Явище, при якому рухома заряджена частка (електрон, протон тощо) в середовищі здатна генерувати вторинні частинки або випромінювання, що, у свою чергу, передають їй додаткову енергію, приводячи до збільшення її швидкості та енергії.
2. (перен., рідк.) Процес, при якому певне явище, дія чи стан, розвиваючись, створюють умови для власного посилення та прискорення, формуючи самопідтримуючий ланцюг зворотного зв’язку.