Значення
-
(фіз., техн.) Такий, що здатний намагнічуватися самостійно, без зовнішнього впливу або підмагнічування; властивий середовищу або матеріалу, яке може створювати власне магнітне поле.
-
(перен., рідк.) Такий, що демонструє здатність до самозбудження, самоорганізації або автономного підтримання певного стану чи процесу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самопідмагнітний, р. самопідмагнітного, д. самопідмагнітному, з. самопідмагнітного, о. самопідмагнітним, м. самопідмагнітнім, к. самопідмагнітний