1. (лінгв.) Властивість дієслова, при якій дія, виражена дієсловом, спрямовується на самого виконавця, що одночасно є об’єктом цієї дії; утворення форми зворотного дієслова за допомогою постфікса -ся (-сь).
2. (матем.) Властивість деяких математичних об’єктів (наприклад, матриць, функцій) збігатися зі своїми оберненими величинами.
3. (філос., психол.) Звернення уваги, думок, почуттів людини на саму себе, самоспостереження, рефлексія.