Значення
-
Виправляти, надавати чомусь потрібної форми, вирівнювати, підганяти деталі одне до одного (наприклад, рихтувати кузов автомобіля, рихтувати металеві листи).
-
Підготовляти, пристосовувати, приводити до належного стану або порядку (наприклад, рихтувати інструмент, рихтувати обладнання до роботи).
-
У техніці: точно встановлювати, регулювати, юстувати (наприклад, рихтувати механізм, рихтувати оптичну систему).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я рихтую, ти рихтуєш, він рихтує, ми рихтуємо, ви рихтуєте, вони рихтують
Походження слова (Етимологія)
Слово «рихтувати» походить з німецької мови, від дієслова «richten», що означає «направляти, готувати, влаштовувати, судити, регулювати, керувати, вивіряти, налагоджувати, рихтувати». Це німецьке слово пов’язане з прикметником «recht» (правий, правильний, прямий), яке має спільне походження з латинським «rectus» (прямий, правильний) та грецьким «ὀρεκτός» (спрямований уперед). Спочатку в українській мові слово вживалося у значенні «готувати, споряджати», а пізніше набуло технічного значення «випрямляти, вирівнювати». Це запозичення відбулося через польське посередництво, про що свідчать відповідники в інших слов’янських мовах, наприклад, польське «rychtować» та білоруське «рыхтаваць».