Значення
-
Зменшувально-пестлива форма від слова “рушник”: невеликий рушник, часто виконаний у традиційній українській техніці вишивання, який використовується в обрядових та побутових цілях.
-
Обрядовий рушник невеликого розміру, який у народній традиції використовується в окремих ритуалах (наприклад, для пов’язування рук молодят, як елемент вбрання, для прикрашання ікон тощо).
-
(У переносному значенні) Символ добрих побажань, благословення, шляху або долі, часто пов’язаний з родинними цінностями та обереговою символікою.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рушничка, р. рушнички, д. рушничці, з. рушничку, о. рушничкою, м. рушничці, к. рушничко