Значення
-
Тканина (переважно прямокутної форми) з льону, бавовни тощо, що використовується для витирання рук, обличчя або посуду; ручник.
-
Довгий і вузький декоративний полотнище з вишивкою, розписом або тканим орнаментом, що має ритуально-обрядове, символічне значення в українській культурі (наприклад, весільний, хрещенний, обжинковий рушник).
-
Рідкий, нещільний сніг, що легко змітається рушницею (у спеціалізованій лексиці, наприклад, залізничників).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рушник, р. рушника, д. рушникові, з. рушник, о. рушником, м. рушникові, к. рушнику