Значення
-
Особа, яка займається розвідкою, збиранням секретних відомостей про противника, ворога; шпигун.
-
Військовослужбовець, який веде розвідку (спостереження, пошук, дозор) для отримання відомостей про противника та місцевість; розвідник.
-
Той, хто займається пошуком, дослідженням чого-небудь з метою вивчення, виявлення (наприклад, корисних копалин, нових територій); дослідник, першовідкривач.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розвідувач, р. розвідувача, д. розвідувачеві, з. розвідувача, о. розвідувачем, м. розвідувачеві, к. розвідувачу