Словник Української Мови
Буква
1. Військовослужбовець або спеціально підготовлена особа, яка здійснює розвідку (збір відомостей) про противника або про місцевість.
2. Працівник органів державної безпеки, що займається секретним збором інформації на території іншої держави; шпигун.
3. Той, хто першим досліджує, вивчає нові території, шляхи, родовища корисних копалин тощо; першовідкривач.
4. Застаріле позначення дослідника, науковця, який займається вивченням, дослідженням чогось.
Приклад 1:
рїепїцйге) Пластун — піший козак-розвідник. Повин — тут: обов’язок.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 2:
Уперше зафіксовано явище метеора на Марсі Марсіанський орбітальний розвідник (Mars Reconnaissance Orbiter, MRO) США 2005 Дослідження планети з орбіти В а р т о н а у в а з і, щ о к о с м і ч н і д о с л і д ж е н н я п л а н е т з е м н о ї г р у п и ( я к і і н ш и х т і л сонячної системи) нині виконують майже в неперервному режимі. Одну космічну місію змінює інша, а біля Марса і на його поверхні одночасно працюють кілька зондів.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”