розвальцьований
[rozʋɑlʲt͡sʲoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
(техн.) Такий, що має розвальцьований кінець або отвір; оброблений шляхом розвальцьовування — розширення та формування втулки з тонкостінної заготовки за допомогою спеціального інструменту (вальця).
-
(перен., розм.) Розширений, розплющений, роздавлений у кінці (наприклад, про трубку, край металу).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розвальцьований, р. розвальцьованого, д. розвальцьованому, з. розвальцьованого, о. розвальцьованим, м. розвальцьованім