розтрушувач

[roztruʃuʋɑt͡ʃ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Пристрій або пристосування для розтрушування, розпорошення, розподілу чогось сипкого або пухкого (наприклад, піску, добрив, насіння) рівномірним шаром.

  2. (у техніці) Елемент механізму, призначений для розподілу, розсіювання або перемішування матеріалу в робочій зоні машини (наприклад, в сільськогосподарській, харчовій або будівельній техніці).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розтрушувач, р. розтрушувача, д. розтрушувачеві, з. розтрушувач, о. розтрушувачем, м. розтрушувачеві, к. розтрушувачу

Більше записів