розтруб

[roztrub] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Розширена кінцева частина труби, рупора, рушниці або іншого порожнистого предмета, призначена для виходу, викиду або спрямування чого-небудь (газу, рідини, звуку).

  2. Технічний пристрій у вигляді короткої труби з розширеним кінцем для з’єднання труб різного діаметра або для зміни напрямку потоку.

  3. У географії — розширена, воронкоподібна частина гирла річки, естуарій, де річка впадає в море або озеро.

  4. У будівництві та архітектурі — розширена верхня частина стовпа, колони, димаря тощо.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розтруб, р. розтруба, д. розтрубові, з. розтруб, о. розтрубом, м. розтрубі, к. розтрубе

Більше записів