Древослів

Словник Української Мови

рушниця

[ruʃnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Старовинна ручна вогнепальна зброя з гладкоствольним або нарізним стволом, яку заряджали з дула; пізніше — загальна назва для ручної вогнепальної зброї (гвинтівки, карабіна тощо).

  2. Народна назва для будь-якої ручної довгоствольної вогнепальної зброї, що використовується на полюванні або в бою.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. рушниця, р. рушниці, д. рушниці, з. рушницю, о. рушницею, м. рушниці, к. рушнице

Синоніми & Антоніми

Більше записів