карабін

[kɑrɑbin] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Техніка) –

    Військова спорядження: автоматична гвинтівка з коротким стволом, що є компактною модифікацією стандартної штурмової гвинтівки, призначена для використання в умовах обмеженого простору (наприклад, екіпажами бойових машин, десантниками, спецпідрозділами).

  2. (Техніка) –

    Альпіністське спорядження: металева пристрій (фігура) з відкидною засувкою, що використовується в скелелазінні та альпінізмі для страхування, з’єднання між собою різних елементів системи (мотузки, гаки, відтяжки).

  3. (Історія) –

    Історична зброя: легка кінська рушниця з коротким стволом, що була на озброєнні кавалерії в XVII–XIX століттях.

  4. (Техніка) –

    Техніка: швидкоз’ємний механізм у вигляді гака із засувкою для швидкого та надійного з’єднання тросів, ланцюгів, ременів тощо (наприклад, для причепу вантажів, кріплення вантажів, у спортивному обладнанні).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. карабін, р. карабіна, д. карабіну, з. карабіна, о. карабіним, м. карабіні, к. карабіне

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів