1. Властивість об’єкта, явища або ознаки, що дозволяє відрізняти його від інших; здатність бути розрізненим, поміченим як окреме, відмінне.
2. У техніці, метрології та науці — кількісна характеристика приладу, системи або методу, що виражає мінімальну різницю між двома величинами (наприклад, сигналами, значеннями), яку можливо достовірно виявити або відрізнити.
3. У мовознавстві та семіотиці — здатність мовних одиниць (наприклад, фонем, морфем) протиставлятися одна одній для розрізнення значень.