1. Дія за значенням дієслова “розрізняти”; здатність сприймати або встановлювати відмінності між кимось або чимось; диференціація.
2. Стан, коли щось розрізнене, окреме, не є єдиним цілим; роздільність, відокремленість.
розрізнення
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але такий Взаємо зв’язок лише тоді набуває Дійсного Значення та Повноти Містичного Сенсу, коли у З’єднувальній Ланці, тобто в Даній Особливості, захована Сутність Обидвох Термінів символіч ного Зіставлення; іншими словами, коли Червоність і Білість вважаються не просто Познаками фізичного Розрізнення за квантитативним принципом, але розглядаються як Реалії, як Факти Дійсності. Через Наявність однакових Прикмет: Краса, Ніжність, Чистота, Кривава Червоність руж ті самі, що і в Мучеників чи Цнотливиць.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |