Значення
-
(геол.) Рідкісний мінерал, силікат кальцію та алюмінію, що зустрічається у вигляді дрібних кристалів у вапняках.
-
(заст.) Те саме, що рінька — невелика річка, струмок, потік.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рінь, р. ріні, д. ріні, з. рінь, о. рінню, м. ріні, к. ріне
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘рінь’ в українській мові має кілька значень. Основне — це крупний пісок, гравій або дрібне каміння, яке річка наносить на береги. Також так називають берег, вкритий такою жорствою. Походить воно від праслов’янського кореня, пов’язаного з дієсловом ‘ринути’ (тобто ‘кидатися, текти’), що вказує на рух води, яка переносить ці камінці. Споріднене з російським ‘рень’ (мілина), сербохорватським ‘рина’ (пісок), а також з давньоскандинавським ‘rein’ (смуга землі) та іншими індоєвропейськими словами, що означають межу або борозну. У орнітологічному контексті ‘рінь’ також використовується як назва птаха — чорнушки (Nyroca nyroca), оскільки ці птахи живуть на піщаних берегах водойм.