зарінок

1. (діал.) Невелика ділянка землі, що залишається незасіяною після оранки через нерівність поля або через помилку орача; смуга невідвернутої землі між борознами.

2. (діал.) Невелика ділянка землі, засіяна окремо від основного поля, часто пізніше за інші.

Приклади вживання

Приклад 1:
Йо­го вже ви­тяг­ли на зарінок, але він не пізнав в ньому Марічки. Се не Марічка бу­ла, а який­сь мок­рий лан­тух, си­ня кри­ва­ва ма­са, стер­та річним камінням, як у млині… Великий жаль вхо­пив Іва­на за сер­це.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”

Частина мови: іменник (однина) |