1. Який веде безпутне, аморальне життя, відрізняється розпустою в поведінці, звичках (переважно про сексуальну розбещеність).
2. Позначений розпустою, аморальністю; безпутний.
розпутний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— І поганий же, розпутний у тебе язик! — суворо обрізав старшого брата Аполлон.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |