Словник Української
Буква
1. Який веде безпутне, аморальне життя, відрізняється розпустою в поведінці, звичках (переважно про сексуальну розбещеність).
2. Позначений розпустою, аморальністю; безпутний.
Приклад 1: — І поганий же, розпутний у тебе язик! — суворо обрізав старшого брата Аполлон. — Тютюнник Григорій, “Вир”
