рецензент

Особа, яка професійно оцінює та аналізує наукові, літературні, мистецькі чи інші творчі роботи, публікуючи про них критичний відгук (рецензію).

Фахівець, який здійснює оцінку рукописів, проектів чи заявок на публікацію, конференцію або отримання гранту для визначення їх якості, наукової цінності та відповідності вимогам.

У видавничій справі — експерт, який за дорученням редакції анонімно чи від імені рецензує твір, що готується до друку, даючи рекомендації щодо його доопрацювання або публікації.

Приклади:

Приклад 1:
— Це в мойого сусіда Мюфке дитина плаче… — Рецензент Мюфке… — сам собі пояснив уражений Іван Семенович, почуваючи, що замикає він прізвищем цим тісне коло останніх зустрічей своїх і думок. — Ви знайомі?
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Рецензент писав, що в його статтi багато претензiйности на вченiсть, i Гамбарський йому нагадує — чехiвського телеграфiста Ять. Це було так нахабно, так, нарештi, нетактовно… Леонiд Гамбарський з тривогою думав, що тепер вiн не зможе пiдняти своє реноме, i його професорська кар’єра розлетiлася в пух.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Приклад 3:
Працюючи у польській газеті “Kurjer Lwоwski” (у кількох її номерах 1893 р. опублікована Франкова стаття “Руський театр”), він виступав і як рецензент вистав Руського народного театру. У статтях, присвячених українській літературі, І. Франко аналізував і драматичні твори наддніпрянських і галицьких письменників.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”