розпусність

1. Властивість або стан розпусної людини; моральна розбещеність, розтління, аморальність у поведінці, пов’язана з надмірним потуранням плотським насолодам.

2. Розбещений, аморальний спосіб життя, повний розгулу та задоволення примітивних пристрастей.

Приклади:

Приклад 1:
[253] Розпусність римського духовенства, зокрема й пап, — один із провідних мотивів української полемічної літератури зламу XVI— XVII ст. Варто пригадати хоч би трактат Василя Суразького «О єдиной истинной православной вірі» (Остріг, 1588).
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Приклад 2:
Неправду сказав апостол, щоб не напиватись вином, бо в вині розпусність. — Пане Лащу!
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”