розлучити

1. Припинити шлюб між подружжям за рішенням суду або іншого уповноваженого органу.

2. Роз’єднати, розділити щось або когось, що було разом; змусити перестати бути поруч.

3. Позбавити когось можливості мати щось або когось коханого, близького; віддалити.

Приклади:

Приклад 1:
Потім сї дві подїї мусїли розлучити ся в дві осібні записки. В річнику Францїшканськім вони бодай ідуть в сїм порядку: смерть Данила, потім похід Шварна.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”