Значення
-
Особа, яка має право або повноваження розпоряджатися чим-небудь, керувати, організовувати щось.
-
Посадова особа, на яку покладено обов’язки з організації та забезпечення проведення заходу, роботи, процесу (наприклад, розпорядник коштів, розпорядник церемоніалу).
-
У юридичній та фінансовій практиці — суб’єкт (фізична або юридична особа), який відповідно до закону або договору здійснює управління та розпорядження майном, активами або коштами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розпорядник, р. розпорядника, д. розпорядникові, з. розпорядника, о. розпорядником, м. розпорядникові, к. розпоряднику