розколений
[rozkolɛnɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
Такий, що розколотий, розділений на частини унаслідок удару, розщеплення або розпаду; тріснутий, розбитий.
-
Перен. Такий, що втратив внутрішню єдність, охоплений суперечностями, протиріччями; розділений, роз’єднаний.
-
У геології, біології та інших науках: такий, що має глибокі тріщини, поділи або розколини (наприклад, про ґрунт, скелю, клітину).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розколений, р. розколеного, д. розколеному, з. розколеного, о. розколеним, м. розколенім