розкачка

[rozkɑt͡ʃkɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Технічний термін, що позначає коливальний рух, нестійкість у роботі механізму, машини або системи, яка виникає через порушення балансу, регулювання або синхронізації.

  2. Переносно — стан нестабільності, непевності, хиткої рівноваги в будь-якому процесі, явищі або соціальній ситуації; розбалансування.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розкачка, р. розкачки, д. розкачці, з. розкачку, о. розкачкою, м. розкачці, к. розкачко

Більше записів