розкачаний
[rozkɑt͡ʃɑnɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
Такий, що втратив стійкість, рівновагу або початкову форму через похитування, коливання; розгойданий, розхитаний.
-
Перен. Такий, що втратив внутрішню дисципліну, організованість, став нестабільним у роботі або функціонуванні.
-
Розм. Про людину: виснажений, знесилений, з погіршеним самопочуттям або знеохочений.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розкачаний, р. розкачаного, д. розкачаному, з. розкачаного, о. розкачаним, м. розкачанім