Словник Української Мови
Буква
1. Розсувати, розгортати щось сипке, пухке (сніг, пісок, листя, землю) або розбирати купу чогось, розкидаючи в різні боки.
2. Розбирати, розкидати щось нагромаджене, звалене купою (наприклад, сміття, документи, речі).
3. Перен. Ретельно досліджувати, аналізувати, вивчати щось складне або заплутане (наприклад, справу, проблему, деталі).
Приклад 1:
Почав цей мандрівник розгрібати фізичний попіл, знаходить у ньому божественну іскру і те панівне єство, яке для них, крім натури поп елу, не було зрозумілим; показували, що єство попелу чи гли няне єство, в якому житло їх серце, є ідол, розумій: видимість і лиш ніщо, що тьма і тінь, що свідчить про живу натуру, яка сотворила віки своїм нетлінним словом, і що це слово є друга людина у нашому земному тілі, життя й спасения наше… І оце -то й означ ає благовістити нетлінне воскресіння. Та чи можна вилікувати хворого, який вважає себе здоровим?
— Тютюнник Григорій, “Вир”