розчинник

Рідина, яка має здатність розчиняти інші речовини (тверді, рідкі або газоподібні), не змінюючись з ними хімічно.

Хімічна сполука або суміш, що застосовується в промисловості, побуті чи техніці для розчинення, розрідження чи видалення інших матеріалів (наприклад, фарб, лаків, клеїв).

Приклади:

Приклад 1:
І навпаки, як що в розчині міститься речовина менш летка, ніж розчинник, то температура кипіння розчину буде вище, ніж у чистої рідини. Таблиця 1.1.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”

Приклад 2:
Згідно з цією теорію, частинки розчиненої речовини взаємодіють з молекулами розчинника, внаслідок чого утворюються нестійкі сполуки змінного складу, звані сольватами (неводний розчинник) або гідратами (розчинник – вода). Гідрати (сольвати) виникають не за рахунок основних хімічних зв’язків, а за рахунок Ван -дер-Ваальсових сил, або водневого зв’язку.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”

Приклад 3:
Розчинник буде проникати через поршень, і поршень почне рухатися в напрямку від розчину до розчинника. 223 Для того, щоб утримати поршень, до нього треба прикласти певну силу, тим більшу, ніж вище концентрація розчиненої речовини.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”