розчина

Значення

1. (Хімія) –

   Рідка суміш, утворена розчиненням твердої, рідкої або газоподібної речовини в рідині (розчиннику), що утворює однорідну систему на молекулярному або іонному рівні.

2. (Техніка) –

   У будівництві та будівельних справах — пластична суміш в’яжучого матеріалу (цементу, вапна, гіпсу тощо), піску та води, що використовується для скріплення елементів кладки (цегли, каменю) або для штукатурних робіт.

3. (Медицина) –

   У медицині та фармації — рідка лікарська форма, одержана розчиненням одного або декількох лікарських речовин у розчиннику (воді, спирті, гліцерині) з метою внутрішнього або зовнішнього застосування.

Правопис та відмінювання

Синоніми & Антоніми