Значення
-
Речитатив — музично-декламаційна форма співу, що наближена до інтонаційної виразності мовлення, з вільною ритмікою та мінімальним супроводом, застосовується в операх, ораторіях, кантатах для розвитку сюжету або передачі діалогічних сцен.
-
Речитатив — у віршуванні: ритмічно організований текст, що за своєю стилістикою нагадує ораторське або розмовне мовлення, часто з чітким перебігом ритмічних одиниць, подібних до музичного речитативу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. речитатив, р. речитативу, д. речитативові, з. речитатив, о. речитативом, м. речитативі, к. речитативе
Походження слова (Етимологія)
Слово «речитатив» походить від італійського «recitativo», що означає «декламаційний», і пов’язане з латинським «recitare» — «читати вголос, декламувати». Воно ввійшло в українську мову через західноєвропейські мови, зокрема через російську, у XVIII–XIX століттях. Речитатив — це музична форма, що поєднує спів і декламацію, використовується в операх та ораторіях.