речитатив

Речитатив — музично-декламаційна форма співу, що наближена до інтонаційної виразності мовлення, з вільною ритмікою та мінімальним супроводом, застосовується в операх, ораторіях, кантатах для розвитку сюжету або передачі діалогічних сцен.

Речитатив — у віршуванні: ритмічно організований текст, що за своєю стилістикою нагадує ораторське або розмовне мовлення, часто з чітким перебігом ритмічних одиниць, подібних до музичного речитативу.

Приклади вживання

Приклад 1:
Про це — один із ґратованих сонетів Світличного з відповідною назвою: І враз ні стін, ні ґрат, ні стелі, Хтось невидимий ізбудив Світ Калинцевих визій-див, Драчеві клекоти і хмелі, Рій Вінграновських інвектив, Чаклунство Ліни, невеселі Голобородькові пастелі І Стусів бас-речитатив.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |