Словник Української Мови
Буква
1. Мистецтво художнього читання віршів або прози з емоційним виразом, з чіткою дикцією та інтонацією, що передає зміст твору.
2. Навчальна вправа, що полягає у виразному читанні художніх творів для розвитку техніки мовлення.
3. Перен. Надмірно пафосна, штучна, позерська манера говорити або поводитися.
Приклад 1:
Занадто довге вступне слово Завитневи-ча і занадто довга доповідь М. Базилевського (зайва декламація і в того і в того). Сцена добре вбрана, пахнуть на всю залу свіжі квіти й трохи прив’яла зелень, як на Зелені свята.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”