Словник Української Мови
Буква
1. Розділ вчення про віршування, що вивчає ритм віршованої мови, його види, будову та закономірності.
2. Система ритмічних відношень, ритмічна будова, ритмічна організація чого-небудь (наприклад, музики, поезії, рухів).
3. Властивість художнього твору, що полягає в закономірному чергуванні певних елементів, яке створює відчуття плавності, музичності.
4. У музиці — характерна ритмічна особливість, властивість певного музичного твору, стилю або виконання.
Приклад 1:
В ньому чималу роль відіграють як логіка смислових значень, так і ритміка. Він не нехтує виробленими риторичним мистецтвом принципами створення словесних дотепів, які повинні вести читача до істини, приносити йому естетичне задоволення.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Охороноспроможність, унікальність, транскрипція, транслітерація, асоціативність, залученість, запам’ятовуваність, виразність, доцільність, прийнятність, ритміка, перспективи використання – це: a ознаки товарного знаку; b критерії відбору слогану; c ознаки бренду; d критерії вибору імені товару.
— Самчук Улас, “Марія”