Значення
-
Розділ вчення про віршування, що вивчає ритм віршованої мови, його види, будову та закономірності.
-
Система ритмічних відношень, ритмічна будова, ритмічна організація чого-небудь (наприклад, музики, поезії, рухів).
-
Властивість художнього твору, що полягає в закономірному чергуванні певних елементів, яке створює відчуття плавності, музичності.
-
У музиці — характерна ритмічна особливість, властивість певного музичного твору, стилю або виконання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ритміка, р. ритміки, д. ритміці, з. ритміку, о. ритмікою, м. ритміці, к. ритміко